Філософія · 9 хв читання
Хто я? Учимося пізнавати себе
Хто я насправді? Веди розрізняють вічну душу, атму, і її мінливі ролі, аханкару, та пояснюють, чому це знання звільняє від страждань.
Зміст статті
Основою побудови взаємин із цим світом має бути істинне знання. Як зрозуміти, хто я? Де знайти ці знання? Веди є джерелом такого знання: вони розкривають таємницю того, що всі живі істоти єдині за своєю природою, а тому рівні: само ’хам̇ сарва-бхӯтешу («Бгаґавад-ґіта», 9.29).
Ми єдині в тому, що живемо, усвідомлюємо, відчуваємо, переживаємо емоції. Однак у цій єдності існує різноманітність, породжена природною індивідуальністю та унікальністю кожного. Ставлячи запитання «Хто я?», спрямовуючи погляд глибоко всередину, людина усвідомлює свою індивідуальність. Вона розуміє, що другого такого «Я» немає в усьому творінні. Кожен відчуває свою унікальність. Це нескладна медитація. Спокійно думаючи про себе, можна зрозуміти, що я є, я живу, я усвідомлюю себе і світ. Це відчуття власного буття ніколи не покидає живу істоту.
Подальша тема може здатися технічною і складною в термінології. Однак тому, хто зрозуміє, про що йдеться в цій статті, більше не доведеться страждати.
Кожен є унікальною особистістю, але водночас усе єдине
Наша справжня сутність, усвідомлення себе живим, у санскритських писаннях визначається словом атма. Хоча це далеко не єдине слово у Ведах для визначення живої істоти. Приміром, слово джива, яке має очевидну схожість з українським «живий», є синонімом слова атма. Веди підтверджують, що кожна жива істота — це індивідуальна особистість зі своїми унікальними рисами. Українською мовою слово атма або джива можна перекласти так: жива істота, душа, свідомість. У «Бгаґавад-ґіті» (2.12) сказано, що кожна жива істота існує вічно і кожна жива істота індивідуальна.
Атма, хоч і унікальна, усе ж є частинкою повного цілого, частинкою єдиної світобудови. Усе суще становить абсолютну єдність, про що свідчить знаменита ведична мантра, яка міститься в кількох Упанішадах:
ом̇ пӯрн̣ам адах̣ пӯрн̣ам ідам̇
пӯрн̣а̄т пӯрн̣ам удачйате
пӯрн̣асйа пӯрн̣ам а̄да̄йа
пӯрн̣ам ева̄ваш́ішйате
Слово пурнам із цього тексту вказує на єдність усього сущого, Абсолютну Істину. У цій мантрі говориться, що все суще є Абсолютною Істиною і нічого не існує поза нею. Від неї нічого не убуває. Вона завжди залишається повним цілим.
Подібних тверджень у писаннях дуже багато. На них ґрунтується медитація на свою єдність із навколишнім світом. Так можна по-справжньому зрозуміти, хто я такий і що я роблю в цьому світі.
Характеристики атми, душі
Таким чином, філософський погляд Вед на живу істоту об’єднує в собі два, здавалося б, суперечливих поняття — єдність і різноманітність. Кожен з нас унікальний, але всі ми є частинками єдиної світобудови.
У другому розділі «Бгаґавад-ґіти» наведено характеристики атми: вічна, незнищенна, невимірювана, незбагненна тощо. Атма не вмирає, коли вмирає тіло. Метафізичне вчення Упанішад називає атму словом ашчарйа, що в перекладі означає «диво». У «Ґіті» (2.29) також ідеться про те, що люди дивляться на душу і говорять про неї як про диво (ашчарйа-ват).
Слово «метафізика» застосовується щодо тих явищ, які лежать за межею реальності, доступної нашим чуттям. Усе, що виходить за межі чуттєвого сприйняття, називають чудесним. Розділ Вед під назвою Упанішади описує реальність, яка лежить за межами чуттєвих здібностей людини. Це означає, що Веди описують чудеса.
Справжня сутність людини, атма, також є предметом Упанішад. Вона також є дивом. Це означає, що пізнати себе, йдучи експериментальним шляхом і застосовуючи логіку, не так уже й просто, бо чуттєвий досвід і логіка людини недосконалі. Логіка і почуття мають принципово іншу природу, не таку, як атма. Це як вода й олія. Тому пізнати себе матеріальними засобами неможливо. Це можна зробити тільки за допомогою писань, про що сказано у «Веданта-сутрі» (1.1.3): шастра-йонітват, «Джерелом розуміння Абсолютної Істини є писання».
Таким чином, для того, щоб осягнути себе, необхідно звернутися по допомогу до Вед, зокрема, до «Бгаґавад-ґіти», Упанішад і Пуран, які розкривають природу атми. Регулярно вивчаючи ці твори і відвідуючи лекції на цю тему, застосовуючи настанови Вед у житті, людина поступово позбувається всього несприятливого і здобуває ні з чим не зрівнянне блаженство. Вона отримує самоочевидний досвід усвідомлення себе душею, атмою. Коли приходить радісне усвідомлення себе вічною душею, тоді відпадають усі сумніви в слушності ведичних приписів.
Щастя — головний доказ існування душі
Саме щастя, яке людина знаходить у процесі самоусвідомлення, є головним доказом існування атми. Це щастя робить процес пізнання себе надзвичайно практичним. Тому метафізичні настанови ведичної літератури в «Бгаґавад-ґіті» (9.2) названо царем усього знання, найтаємнішим з усього таємного, найчистішим, нематеріальним, практичним. Там же сказано, що осягнення цих істин є неймовірно радісним.
Іншими словами, щастя — це найкращий доказ автентичності ведичних настанов про атму. Отже, якщо людина вивчає Веди і стає дедалі щасливішою, значить, вона на правильному шляху.
Відсутність щастя в того, хто вивчає Веди, є критерієм збою в програмі. Це означає, що він робить щось не так.
У кожному з нас живуть два «Я»
Веди кажуть, що в цьому світі вічна атма вкривається оболонками, приймаючи на себе безліч ролей: я — син, я — батько, я — сусід, я — вегетаріанець, я — українець тощо. Санскритом ця роль атми, її покриття, або другорядне «Я», називається словом аханкара, що українською мовою перекладається як «несправжнє его» або «несправжнє я». Іншими словами — це тіло живої істоти.
Для прикладу, атму можна порівняти з актором, а аханкару з його роллю. Акторові постійно доводиться грати різні ролі. Так і в реальності, незмінна атма постійно змінює свої ролі. Ведичні писання вчать, що аханкара (роль) відмінна від атми (актора). Хоча і те й інше є «Я», атма (актор) — це незмінне «Я», а аханкара (роль) — це те, що постійно змінюється.
Таким чином, для того, щоб жити щасливо у великій виставі цього світу, потрібно знати особливості своєї аханкари й атми, а також особливості аханкари й атми тих, хто нас оточує. Це називається пізнанням світу. Саме такі відомості містяться на сторінках Вед.
Постійне «Я» — істинне, мінливе «Я» — хибне
Ключовим для розуміння відмінності атми від аханкари є розуміння категорій сталості та мінливості.
Фізичне тіло живої істоти — це одна зі складових частин аханкари. Воно теж постійно змінюється: дитинство, юність, старість. Сьогодні худий, завтра товстий, здоровий, хворий. Кожної миті тіло зазнає змін. Фізичне тіло відмінне від самої живої істоти (від атми), тому ми говоримо: «Моя рука, моя нога, моя голова, моє тіло».
Психічне тіло, яке називають розумом або характером, — це також одна зі складових частин аханкари. Критерій той самий — мінливість. Характер людини, її настрій, думки — все це також підлягає трансформаціям і постійно змінюється. Зараз людина може виявляти доброту, через деякий час вона вже у нестямі від люті. У цю секунду вона відчуває радість, перебуваючи з друзями, але після дзвінка начальника з роботи вона засмучена. Ось вона думає про роботу, але через кілька миттєвостей її думки поглинені ремонтом, який потрібно зробити вдома. Усе це — трансформації тонкого тіла, вони належать до категорії аханкари, хибного «Я».
Ведичне знання — найкращий помічник в осягненні себе
Здобуття істинного знання починається з розуміння, що в цьому світі відчуття «Я» змінюється залежно від того, з ким людина вступає у стосунки. Наприклад, коли чоловік удома у своїх батьків, то він перебуває в настрої сина. Хто я? Я — син. Він поводиться відповідно до цієї ролі. Причому відчуття себе як сина матері та сина батька вже відрізняються одне від одного. Тому з матір’ю людина спілкується в одному настрої, з батьком в іншому. Коли цей чоловік від батьків приїжджає до своєї дружини, його «Я» приймає роль чоловіка. Я — чоловік. Але під час зустрічі зі своїми дітьми его людини вже перебуває в настрої батька (Я — батько). На роботі Я — підлеглий, начальник або колега, у магазині Я — покупець, в автомобілі Я — водій «Мерседеса» чи «Жигулів» тощо. Так відбувається з усіма і постійно. У цьому світі «Я» людини (аханкара) постійно змінюється, вона постійно грає ролі.
Ведичне знання допомагає людині осягнути свій внутрішній світ і внутрішній світ людей, які її оточують, що відкриває ворота до щастя. Пізнання свого внутрішнього світу, або самосвідомість, — це і є пізнання аханкари та атми.
Писання розкривають природу всесвіту та його закони. Тому найкраще прийняти авторитет писань як керівництво у своєму житті, а також регулярно отримувати настанови мудрих людей, які осягнули Веди. Без цього неможливо позбутися страждань і здобути справжнє щастя. На сторінках ведичної мудрості (Упанішад, «Веданта-сутри», «Бгаґавад-ґіти», «Махабгарати», Пуран, «Ману-самхіти», дгарма-шастр, артха-шастр тощо) викладено справжні закони природи, яким усі ми підкоряємося. Знання цих законів дає змогу їх дотримуватися. Незнання цих законів, зі свого боку, не звільняє від відповідальності, яка виявляється у стражданнях.
Тому, щоб позбутися страждань, потрібно регулярно вивчати закони природи, які описані у Ведах, і застосовувати отримані знання у своєму житті.
Слід зрозуміти цю просту істину: страждання — це просто результат незнання законів світобудови. Інших причин немає. Тому розсудлива людина вивчатиме закони моральності, які викладено на сторінках писань. Так вона осягне себе і стане щасливою.
Ом Тат Сат