Як читати й розуміти шастри

Текст лекції

5:54Шастрартха — смисл священних писань

Отже, з безпричинної милості Шріли Прабгупади ми й далі живемо в цьому світі — не просто фізично, а в товаристві відданих, обговорюючи філософію свідомості Крішни, оспівуючи святе ім’я і куштуючи бгаґавад-прасад. Шріла Прабгупада кі джай! І ми говоримо про шастру — про цю зброю проти майї, про священне писання, яке, за ідеєю, має посідати дуже значну частину нашого життя.

7:00Я пригадую, як уже, мабуть, років п’ять тому, шість чи десь так, один зі старших відданих ділився з нами на зібранні. Це публічна інформація: це було на зібранні, тому я повторю. Одного разу серед членів GBC провели опитування: скільки часу на день ви приділяєте читанню шастр? Опитування було анонімне. Середній показник вийшов чотирнадцять хвилин. Харе Крішна.

7:21Джіва Ґосвамі пояснює, коментуючи у творі «Крама-сандарбга», а також і в інших сандарбгах, чим відрізняється досвідчений відданий від відданого-неофіта. І він каже буквально так: шраддга на шастрартха-авадгарана-джата. Авадгарана означає глибоке розуміння. Якщо віра людини не ґрунтується на цьому глибокому розумінні — чого? Шастри. Шастрартха-авадгарана. Артха означає смисл священних писань, суть, щось головне, те, що перебуває всередині, те, заради чого все. Артха — смисл, мета. Шастрартха — значення священних писань.

8:49І коли Джіва Ґосвамі описує відданого-початківця, він каже, що його віра не ґрунтується на глибокому розумінні, адже слово авадгарана означає саме глибоке розуміння смислу священних писань. Бо є різниця між тим, щоб розуміти священне писання своїм розумом та інтелектом, і тим, щоб розуміти смисл священного писання. Є багато ерудованих людей, навіть тепер, у Калі-юґу, які насамперед мають сильну пам’ять, логіку і здатність аналітично мислити й міркувати. Чи означає це, що така людина кваліфікована для того, щоб зрозуміти шастрартху, тобто саме смисл священного писання? Згідно з висновками наших ачар’їв — ні. Це не є кваліфікацією. Іншими словами, навіть якщо людина проводить дуже багато часу у своїх стосунках із шастрою, це ще не свідчить про те, що вона зрозуміла саме смисл священних писань.

10:17Пракріта-бгакта і приписи шастр

Джіва Ґосвамі в цьому коментарі, коли пояснює, хто такий каніштха-адгікарі — каніштха-адгікарі, дуже слабка кваліфікація, по-іншому його називають пракріта-бгакта, матеріалістичний відданий, або відданий-матеріаліст, — цитує відомий текст із «Бгаґаватам», із вісімдесят четвертої глави Десятої пісні, тринадцятий текст:

Йасйатма-буддгіх — той, чий розум зосереджений на тілі. Кунапе трі-дгатуке. Трі-дгату означає, що наше тіло, згідно з аюрведою, складається з трьох дош. В аюрведі це називають трьома дошами: вата, пітта і капха. Узагалі дгату в аюрведі поділяють на сім категорій, і це окрема тема, але тут, у «Бгаґаватам», Шукадева Ґосвамі — насправді це каже Крішна — під дгату має на увазі саме доші, бо наше тіло складається з певних енергій, які називають дошами.

11:41Тож якщо людина йасйатма-буддгіх — зосереджена на кунапе, на своєму матеріальному тілі, що складається з трьох дгату, трі-дгатуке, — сва-дгіх, своїми вважає калатрадішу: дружину, дітей, дім та інші матеріальні блага. Якщо вона так вважає… Сва-дгіх: дгі означає розмірковувати, думати, усвідомлювати: «це моє». І знову ж таки, вона вважає, що її батьківщина гідна поклоніння. Вона ототожнює себе з тілом, із сім’єю і з землею, на якій народилася. Йат-тіртха-буддгіх саліле: і святі місця, тіртхи, вона вважає важливими через їхню священну воду. Що головне на берегах Ґанґи? Для неї — сама Ґанґа.

13:09На кархічідж джанешв абгіджнешу — вона не розуміє, що найголовніше у святих місцях — це джана, люди, які абгіджнешу. Абгіджня — ті, що розуміють, дуже духовно піднесені. Абгіджня означає також тих, хто глибоко знає шастрартху, тобто значення священних писань. І така людина, згідно з «Бгаґаватам», — са ева, ось вона, безсумнівно, — ґо-кхарах. Традиційний переклад — що вона нічим не відрізняється від ґо, корови, чи кхари, що означає «осел». Наші ачар’ї дають альтернативне значення: були спеціальні осли, що служили коровам. Тому під словом ґо-кхара мається на увазі осел, який, серед іншого, служить коровам. Людина, що ототожнює себе з тілом, із сім’єю і з землею, на якій народилася, нічим не відрізняється від осла.

14:13Отже, Джіва Ґосвамі цитує цей текст із «Бгаґаватам», щоб наголосити: людина, яка знає шастрартху, смисл священних писань, не має перелічених якостей. Вона розототожнює себе з тілом, розототожнює себе з сім’єю, з людьми, які її оточують, і, власне, з матеріальним світом. Але якщо людина відкидає настанови шастр і діє так, як їй заманеться, у неї ніколи не вийде звершити цей подвиг. Як кажуть християни, подвижник — це той, хто звершує подвиг. Розвинути таку свідомість — свідомість Крішни, другорядним наслідком якої є відсутність тілесної концепції, а першорядним — према-бгакті, любов до Крішни, — розвинути такий стан свідомості — це воістину великий, величезний подвиг, який починається з дотримання правил священних писань.

15:37І людина, яка відкидає шастру — а шастра важлива насамперед своїми настановами, своїми правилами, — така людина не досягне ні щастя, ні досконалості, ні духовного світу. Як каже Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті»:

Вартате кама-каратах — вона робить те, що їй хочеться. Кама-каратах — що хочу, те й роблю. На са сіддгім авапноті на сукхам — вона не досягне ні сіддгі, ні сукхам, тобто щастя в цьому житті, на парам ґатім — ні парам ґаті, тобто повернення до духовного світу. Сіддгі, сукхам і парам ґаті — цих трьох речей людина не досягає, якщо вона шастра-відгім утсріджйа, не дотримується приписів. Відгі означає припис шастри. Звідси якраз і походить назва вайдгі-бгакті — бгакті, що ґрунтується на правилах.

16:43Тому ядро практики відданих-початківців — це саме відгі, правила, що містяться в шастрі. Шастра містить правила. Шастра містить Крішна-лілу, Крішна-ґуну, Крішна-наму, Крішна-рупу. Шастра містить опис діянь Господа, Його трансцендентних якостей, і обговорення цих діянь — це теж процес бгакті. Тому для нас шастра принципово важлива тим, що ми можемо занурюватися в трансцендентну реальність, обговорюючи ліли Крішни. І шастра актуальна тим, що ми можемо черпати з неї правила й приписи для власного життя, щоб прогресувати в духовному житті, адже, не дотримуючись правил, прогресувати неможливо.

17:27Це головний докір, який Шріла Прабгупада робив сучасним релігіям, коли приїхав на Захід: ви не дотримуєтеся того, що каже Ісус Христос. Не дотримуєтеся! Він сказав: «Не вбивай». Класична схема Шріли Прабгупади: щойно він починав сперечатися з християнами — візьмімо це слово в лапки, — він одразу брав їх, як гусака за горло, і казав: «Не вбивай!» І людина нічого не могла сказати, вона просто задихалася, бо в неї одразу закінчувалися аргументи. Люди не знають, що чинять. Вони не розуміють, що, вбиваючи корову, чинять убивство. Так, ми просунулися, ми вже це розуміємо. Але чи означає це, що ми не є ґо-кхара? Бо просто не вбивати — це лише початок. Це лише один із численних шастра-відгі, приписів шастр. Тому для нас принципово важливо знати правила, що містяться у священних писаннях. А щоб знати правила зі священних писань, нам потрібно вивчати священні писання.

18:50Читати, вивчати, служити: «Бгаґаватам» — це Крішна

Я хочу наголосити на важливому моменті: що таке шастра і які наші стосунки з нею. Можна читати шастру, а можна вивчати шастру. Ви відчуваєте різницю між цими двома словами? Читати шастру і вивчати шастру. І наступне, що є принциповим у наших взаєминах із шастрою: читати не дорівнює вивчати, а вивчати не дорівнює служити шастрі. Адже шастра, згідно з тією інформацією, що міститься на сторінках самої шастри, невідмінна від Господа Крішни:

Коли Крішна пішов до духовного світу, за Ним пішли дгарма, знання і всі інші чесноти. Калау нашта-дрішам — і для того, щоб дати зір, духовний зір, осліплим людям Калі-юґи, Крішна проявляється через пуранарку, як сонце. Арка означає «сонце»: пуранарка — пурана, подібна до сонця. Сонце сходить і дає всім нам змогу бачити. Наші очі фізично теж залежать від енергії сонця. Сонце — це і є здатність бачити. Пуранарка, «Бгаґаватам», дає нам здатність бачити речі такими, якими вони є. Якщо ми бачимо щось не пов’язаним із Крішною, це і є майя. Пурана «Бгаґаватам» дає нам змогу бачити все у зв’язку з Крішною. Тому ця пурана невідмінна від Крішни.

21:24Крішна, Який пішов наприкінці Двапара-юґи, на початку Калі-юґи, забрав із Собою все сприятливе, але проявився як «Бгаґаватам». Тому «Бгаґаватам» — це Крішна. Якщо поставити книгу «Бгаґаватам» поруч із Божеством, то цій книзі можна проводити таку саму пуджу, як і Божеству. Так само Крішна проявляється у формі святого імені. Тому святе ім’я гідне точнісінько такого самого поклоніння, як і арча — мається на увазі арча-віґраха, форма Господа на вівтарі. «Бгаґаватам» — це Божество вайшнава. «Бгаґаватам» — не книжка. «Бгаґаватам» — не застосунок. «Бгаґаватам» — це Божество, і цьому Божеству треба поклонятися щодня. Саме поклонятися — служити «Бгаґаватам».

22:28І саме через служіння «Бгаґаватам» людина очищується від найголовніших анартх, від більшості гріховних нашарувань у своєму серці. Так вона утверджується в благості, звільняючись від хтивості, гніву, жадібності та інших негативних якостей — саме через регулярне служіння «Бгаґаватам». Тому сказано:

Треба щодня служити «Бгаґаватам». Бгаґаватй уттама-шлоке бгактір бгаваті наіштхікі — і так розвивається тверда віра. Тверда віра!

23:13Шастра — джерело віри

Бо сьогодні знову-таки хочеться особливо наголосити, що саме віри, шраддги, нам і бракує. Віра постає із шастри. Шраддга, віра, походить із шастри. Шастра — джерело віри в трансцендентну, нематеріальну, недосяжну для чуттів реальність. Адже віра формується на основі прамани, доказів, які ми бачимо навколо себе. Якщо я їм і мені стає добре від цієї їжі, я вірю, бо отримую досвід. Якщо я бачу, що переді мною сидять люди, я вірю, бо отримую досвід через очі. Я чую голос своєї дитини — я отримую досвід через слух. Але все це досвід, який ми осягаємо матеріальними чуттями. А Крішну неможливо осягнути матеріальними чуттями. Немає змоги осягнути Крішну. Абсолютно немає змоги осягнути Крішну матеріальними чуттями. Тому в матеріальному житті докази — це наші чуття, наші відчуття, наше сприйняття. А в духовному житті наші матеріальні чуття не можуть осягнути Крішну.

24:36Найам атма правачанена лабгйо на медгайа на бахуна шрутена. Неможливо осягнути Господа за допомогою міркувань, глибокого, проникливого розуму і сильної логіки. І навіть широким вивченням шастр, бахуна шрутена, неможливо.

Крішну неможливо осягнути чуттями. Севонмукхе… свайам ева спхуратй адах: лише тому, хто налаштований на служіння Крішні, Крішна відкриває Себе. Служіння Крішні у формі святого імені, у формі Божества на вівтарі, у формі «Бгаґаватам» і у формі вайшнавів. Бо Крішна і вайшнави невідмінні одне від одного. Ба більше, той, хто поклоняється вайшнавам, робить значніший духовний поступ, ніж той, хто поклоняється Крішні. Крішна взагалі досить категоричний у цьому питанні: якщо хтось поклоняється Мені, він не є Моїм відданим. Якщо ж він поклоняється Моїм відданим, якщо він мад-бгакта-бгакта, відданий Моїх відданих, то ось він насправді Мій відданий.

26:29І насправді в цьому ключова відмінність між пракріта-бгактою, матеріалістичним відданим, і духовно досвідченим мадг’яма-адгікарі. Бути мадг’яма-бгактою означає, що він поклоняється відданим і завжди шукає їхнього товариства. Він розвиває дружні стосунки з відданими, з якими може говорити про Крішну. Бо віддані — це ті, з ким ми можемо обговорювати Крішна-лілу, Крішна-ґуну, Крішна-рупу, Крішна-наму, а також шанувати бгаґавад-прасад. Тому цінність, сердечна цінність відданих — це те, що природно відрізняє людину, досвідчену в бгакті, від людини недосвідченої. Недосвідчений бгакта ділить відданих на категорії «свій» і «чужий». Він дивиться крізь матеріальні концепції, в дусі йасйатма-буддгіх кунапе трі-дгатуке, тобто всіх цих матеріалістичних речей. Йому неможливо побачити відданість, бо відданість бачить відданість. Відданість бачить відданість! Щоб угледіти відданість, треба самому бути відданим. І зараз ми говоримо лише про статус мадг’ями — що вже казати про уттама-адгікарі, який піднісся настільки, що бачить усіх у дусі святому.

27:53Тому відданий-початківець, як каже «Бгаґаватам», зосереджений на поклонінні Божеству. Це не означає, що поклоніння Божеству ущербне. Це означає, що йому бракує розуму, щоб глибоко розуміти шастру, щоб служити шастрі, поклонятися шастрі, а отже — знати шастру.

28:14Знати шастру серцем, а не лише розумом

Адже знати шастру через віджняну, через духовне одкровення, і знати шастру лише інтелектуально — це дуже велика різниця. Бо коли настають критичні часи, людина одразу зривається і виявляє всю свою тілесну концепцію. Критичні часи — це випробування, віпада, різноманітні випробування, що приходять у наше життя. Тому людина, яка знає шастру інтелектуально, але не знає її серцем, через віджняну, в принципі не може знати шастру. Це черговий обман ілюзії.

28:58Бо той самий «Бгаґаватам», як каже Вішванатха Чакраварті Тхакур, може просвітлювати людину, і цей самий «Бгаґаватам» може занурювати людину в майю — так само як Сам Господь Крішна: парітранайа садгунам вінашайа ча душкрітам. Крішна захищає відданих і знищує невідданих лиходіїв, які порушують закони релігії. Але Крішна створює і майю. Майя не існує окремо від Крішни. Майя, пракріті, прадгана, махат-таттва, матеріальний світ — це енергія Крішни, покликана збивати з пантелику живих істот. Але все це енергії Крішни. Матта еветі тан віддгі — знай, що це Мої енергії: саттва, раджас і тамас. І тамас — теж енергія Крішни.

30:03Тож так само, як Крішна через майю збиває з пантелику живих істот, так і «Шрімад-Бгаґаватам»: якщо людина не налаштована як слуга, якщо в ній не розвинений настрій служіння, вона не може осягнути «Бгаґаватам». Вона не може навіть зрозуміти, як правильно дотримуватися цих правил із «Бгаґаватам», відгі. Звісно, чимось вона нехтує, чогось не дотримується. Це називається ніямаґраха. Людина не може навіть просто приборкати свій язик, щоб не бути черевоугодником. Згідно з настановами святих отців Церкви, які досягли поступу в духовному житті, черевоугодництво — перший із семи гріхів і той, що приборкується найлегше. Харе Крішна, найлегше! Що вже казати про гординю, яка стоїть у цьому переліку останньою? Що казати про хіть?

31:27Гординя — хвороба пракріта-бгакти

Мадгвачар’я, коментуючи текст, що описує пракріта-бгакту, тобто каніштха-адгікарі, у своєму стилі досить жорстко стверджує, що вся хвороба пракріта-бгакти полягає в його гордині. Він думає, що він досвідчений відданий. Він не помічає духовного поступу інших відданих. Він не помічає відданості. Він не бачить, що інші теж служать Крішні. Що вже казати про інших живих істот! Адже коли «Бгаґаватам» описує каніштха-бгакту, відданого-початківця, сказано:

32:12На тад-бгактешу чанйешу — він не виявляє пошани ні бгактам, відданим, ні всім іншим. Анйешу означає інші: інші люди, бгакти й решта живих істот. Він може дозволити собі вбивати, наприклад, комах. Він може дозволити собі критикувати, наприклад, інших людей. Це природно для пракріта-бгакти, для людини, яка не розуміє суті священних писань. Але наші ачар’ї дають нам дуже важливий коментар, і в цьому вони, власне, одностайні: попри все, такий пракріта-бгакта колись стане уттама-бгактою, бо він усе ж бгакта. Він став на шлях відданого служіння. Це не означає, що він проклятий матеріаліст.

33:18Мадг’яма-адгікарі любить людей, прощає людей, відчуває співчуття до невігластва цього світу. До якого невігластва? Насамперед до атеїзму. Не можна сказати, що матеріалісти — прокляті; це, звісно, було сказано в лапках. Мадг’яма-бгакта з любов’ю ставиться до всіх живих істот. Коли його ображають, він упекшака: він не зближується з цією людиною, але й не тримає на неї зла. Наші ачар’ї говорять про це. Він бажає їй блага. Це мадг’яма-бгакта. Що вже казати про уттама-бгакту! Це дуже-дуже-дуже серйозні речі. Тому людина, яка не вміє виявляти пошану відданим, розрізняє їх, людина, яка не вміє поважати інших живих істот, — са бгактах пракрітах смрітах. Такий бгакта називається пракріта. Це бгакта-матеріаліст.

34:26Питання: чи погано, коли я усвідомлюю, що я бгакта-матеріаліст, пракріта-бгакта? Це дуже добре! Бо головна біда якраз і полягає в тому, що пракріта-бгакта не усвідомлює свого справжнього становища. На підставі своїх регалій — таких як індійські імена та шнури, що висять на шиї, — він думає, що просунувся. Він думає, що просунувся завдяки вислузі років чи статусу в релігійній організації. Він думає, що просунувся, хоча фактично, в житті, він шастра-відгім утсріджйа — нехтує настановами шастр, з усіма наслідками, що звідси випливають. У цьому головна біда.

35:08Будь ласка, дорогі віддані, дуже хочеться на цьому наголосити, зосередитися саме на цій концепції: пракріта-бгакта не усвідомлює свого жалюгідного становища. Навпаки, через свою гординю, дарпу, він думає, що просунувся, і тим самим блокує свій подальший поступ. Насправді він не виявляє пошани бгактам. Він не виявляє пошани півбогам, як каже Мадгвачар’я. Він не цінує, не розуміє, хто такі насправді півбоги, — що це теж великі віддані Господа. Він, звісно ж, вважає себе досвідченішим, адже він послідовник Чайтаньї Махапрабгу. Не виявляє пошани відданим, каже Мадгвачар’я, не виявляє пошани півбогам — і, звісно, нехтує Вішну. Насправді в нього немає твердої віри у Вішну.

36:11Каніштха, мадг’яма й уттама

Тому Рупа Ґосвамі, описуючи каніштха-адгікарі у своєму творі «Бгакті-расамріта-сіндгу», каже: комала-шраддга — дуже слабка шраддга. А коли Рупа Ґосвамі описує досвідченого вайшнава, він каже, що мадг’яма — це шраддгаван, той, хто має віру, хоча він не такий уже вправний у знанні шастр. Він знає шастри досить добре, але, можливо, не так глибоко, як уттама-бгакта. Бо коли описано рівень уттама-бгакти, сказано: шастре йуктау ча ніпунах. У шастрі й у логіці, що ґрунтується на шастрі, він ніпуна, що означає дуже вмілий, вправний. Ніпуна — синонім слова дакша: вправний, той, хто дуже чітко розбирається. Шастре йуктау ча ніпунах — він дуже досвідчений і в шастрі, і в логіці.

37:38І в нього дуже міцна віра. Відповідно, шастру знову пов’язано з вірою. Саме завдяки шастрі ми відриваємося від чуттєвого досвіду цього світу і відчиняємо портал у трансцендентну реальність. Саме завдяки шастрі це відбувається. Тому «Веданта» каже: шастра-йонітват. Джерело знання, джерело усвідомлення Господа — це шастра.

Праудга-шраддго ’дгікарі — він адгікарі в тому сенсі, що в нього дуже глибока шраддга. І ще раз наголошено насамперед на нішчаї, дуже дрідга-нішчаї: він дуже рішуче рухається до Крішни. Вйавасайатміка буддгір екеха куру-нандана — у нього одна мета. Баху-шакха хй ананташ ча буддгайо ’вйавасайінам — у початківця дуже багато різних бажань. Вони збивають його з пантелику. У нього немає однієї мети, тому він глухне, тому він застоюється.

38:40Тому стати відданим-початківцем ще не означає, що ти одразу автоматично досягнеш становища уттами. Ні! Мадгвачар’я категоричний. Він каже, що така людина може навіть потрапити до пекла. Харе Крішна. Бо саме горда позиція, нерозуміння статусу відданих змушує чинити апарадгу, яку Махапрабгу називав скаженим слоном у саду бгакті. Тому, на думку Мадгвачар’ї, людина може потрапити до пекла, попри те що почала практику відданого служіння. Це має нас протвережувати. Це має, мов холодний душ, приводити нас до тями: стривай, стривай, стривай! Така реальність. Зовні почати просто повторювати святе ім’я і стати адептом релігійної організації — це ще ні про що не свідчить. Треба звершити величезну працю, подвиг. Треба справді стати подвижником.

39:44Са бгактав уттамо матах, — завершує Рупа Ґосвамі: уттама-бгактою вважається той, хто досвідчений, шастре йуктау ча ніпунах. Якщо ж це мадг’яма-бгакта, то він аніпунах: він не надто досвідчений у знанні шастр, але має сильну віру в Крішну, бо знає шастру достатньо глибоко й добре.

40:08Як служити шастрі щодня

Тому, якщо ми сьогодні говоримо про шастру, дуже важливо насамперед наголосити — я ще раз повторю, — що є різниця між читанням, вивченням і служінням шастрі. Щодня треба служити шастрі. Тому ми беремо книжку «Бгаґаватам». У житті бувають усякі обставини. У нашу епоху ґаджетів ми звикли все робити за допомогою ґаджетів, зокрема й читати «Бгаґаватам». І це непогано. Але якщо ми говоримо про нітйам бгаґавата-севайа, регулярне служіння «Бгаґаватам», регулярну севу, то це має бути церемонія поклоніння Крішні. Це не має бути такий самий підхід, як до звичайних книжок чи до стрічки новин.

41:10Якщо є змога покласти перед собою книжку — навіть якщо в тебе ще чотири книжки відкриті в цифровому вигляді, — однаково: якщо є змога покласти книжку, треба покласти книжку. Треба запропонувати цій книжці свої поклони, піднести молитви. Книжці треба скласти поклони й піднести молитви. Шріла Прабгупада, починаючи свій коментар до «Бгаґавад-ґіти», зафіксував манґалачарану — цю молитву ом аджнана-тімірандгасйа джнананджана-шалакайа і так далі. Манґалачарана означає щось сприятливе перед дуже важливою подією. А дуже важлива подія — це поклоніння шастрі.

42:11Так само, як ми заходимо на вівтар: ми проходимо через процедури очищення — одягаємо одяг, вимовляємо мантри, робимо ачаман, ставимо тілаку, виконуємо процедуру бгута-шуддгі, підносимо різноманітні молитви — і лише потім, через якийсь час, потрапляємо у святая святих — на вівтар. Так само й відданий щодня, навіть якщо він виділяє на шастру п’ятнадцять хвилин чи чотирнадцять. Але так має бути. Якщо змоги немає, тоді можна читати з ґаджетів, no problem. Цілий день можна читати з ґаджетів — це дуже добре. Але своє життя відданий має збудувати навколо поклоніння Крішні.

42:53Поклоніння означає пуджа. Пуджа означає поклоніння Крішні у формі «Бгаґаватам», у формі «Бгаґавад-ґіти», у формі іншої шастри — «Шрі Чайтанья-чарітамріти». І ми благаємо ґуру, Шрілу Прабгупаду і Крішну не про те, щоб щось зрозуміти з цієї шастри, бо ми усвідомлюємо своє жалюгідне становище. Хто я такий, щоб розуміти «Бгаґаватам»? Найпросвітленіші з мудреців не розуміють «Бгаґаватам», бо розуміти «Бгаґаватам» означає розуміти Крішну. А щодо Крішни — мухйанті йат сурайах — навіть найпросвітленіші особистості збиті з пантелику. Тому ми не молимося про те, щоб зрозуміти «Бгаґаватам». Ми молимося про те, щоб Крішна зарахував наше читання як служіння нашому духовному вчителеві, лотосовим стопам Шріли Прабгупади і Самому Крішні. Ми просто хочемо в такий спосіб послужити Крішні.

44:01Тому ми щодня відкриваємо «Бгаґаватам» — не для того, щоб прокачати інтелект, стати ерудованим філософом у свідомості Крішни, проповідником, і навіть не для того, щоб підготуватися до лекції. Не для цього. Для цього теж, але це не парам-артха, не найвища мета. Найвища мета — це бгаґавата-сева, звершення служіння «Бгаґаватам». Який сенс, якщо я підготуюся до лекції і блискуче її прочитаю, але при цьому Крішна і ґуру — а це найголовніше — не будуть мною задоволені? Який у цьому сенс? Який сенс, якщо я звершуватиму великі подвиги, будуватиму величні храми, але ґуру і Крішна не будуть мною задоволені? Тому бажання задовольнити ґуру і Крішну — це і є дух служіння, сева-бгава. Саме через севу відкривається Господь.

45:26Смисл писань відкривається за служіння

І, бачачи таке ставлення Свого відданого-початківця, — якщо він правильно здійснює шравану і кіртану, — хрідй антах-стхо, Крішна, що перебуває в серці, знищує те, що нам заважає, — анартхи. Відгуноті — звільняє нас від наслідків наших анартх і апарадг. Крішна виливає милість. Іншими словами, тоді — нашта-прайешв абгадрешу нітйам бгаґавата-севайа, бгаґаватй уттама-шлоке бгактір бгаваті наіштхікі — відданий стає мадг’яма-бгактою. Тоді, отримавши милість Крішни, коли він — як правильний, звісно, адгікарі — регулярно здійснює служіння «Бгаґаватам» через слухання й повторення, через шраванам і кіртанам, прославлення Господа, коли він усе це робить у дусі служіння, севонмукха, — тоді він утверджується у своїй вірі. Тоді «Бгаґаватам», справжній смисл священного писання, відкривається йому — за його послух, за його смирення, за його спроби просто служити.

46:29А служити означає саме задовольняти. Є велика різниця між тим, щоб просто служити, і тим, щоб служити, аби задовольнити. Це означає думати про благо іншої живої істоти — чи то Верховного Крішни, чи то маленької частки Крішни. Служити означає задовольняти. Це не означає, що в нас вийде задовольнити всіх. У всіх найдосвідченіших садгу були запеклі вороги, які хотіли їх знищити. Не садгу сприймав їх як ворогів — це вони сприймали садгу як ворога. Але в будь-якому разі відданий молиться за своїх кривдників. Це природно. Так, це приходить не одразу.

47:12Тому для каніштха-бгакти принципово важливо прийняти прихисток у того, хто досяг поступу в розумінні шастрартхи, значення шастри. Глибинне розуміння означає, що він відчуває прему до Бгаґавана — любов, мається на увазі. Він відчуває цю любов до Бгаґавана. Він відчуває милосердя, співчуття до живих істот. У нього дружні стосунки з вайшнавами, і він тримається осторонь людей, які критикують як його самого, так і Бгаґавана. Тому єдина можливість для каніштхи прогресувати — це робити те, що йому каже мадг’яма. Так він сам стане мадг’ямою.

48:16Мадг’яма означає, що знищено приблизно 75% анартх. Це не математика: просто хтось десь колись так сказав, і так воно повелося. Але в будь-якому разі більшість анартх знищується. Нашта-прайешу: прайа означає «майже». Майже повністю, бо мадг’яма-адгікарі майже повністю очистився. І що відбувається потім?

48:58Тоді всі ці настрої, породжені раджасом і тамасом, — кама-лобгадайаш ча йе, хіть, жадібність, гнів, заздрість та інші вади — чета етаір анавіддгам, зникають зі свідомості. Стхітам саттве прасідаті — і він утверджується в благості. Така людина утверджується в благості. І все це відбувається шанаіх шанаіх, поступово, як каже Крішна.

49:42Брахман, що читав «Ґіту» у Шріранґамі

Одного разу Чайтанья Махапрабгу зупинився на чотири місяці, на Чатурмас’ю, в домі Венкати Бгатти. Це було у Шріранґамі. Щодня Махапрабгу приходив до чудового храму Шріранґама, до величезного Божества. Він танцював, співав, проливав сльози і виявляв екстатичні ознаки уттама-бгаґавати. Люди, бачачи цю картину, так само збиралися в храмі, приходили, поклонялися, слухали, співали, танцювали. Коли приходив Чайтанья Махапрабгу, Він просто зачаровував серця всіх і кожного. Люди дивилися на Нього — неймовірна картина: який Він прекрасний, сундара, який солодкий Чайтанья Махапрабгу!

50:24І там Махапрабгу побачив, що один брахман, охоплений анандою, ананда-авеша, щодня приходить, розгортає «Бгаґавад-ґіту» і читає її перед Божеством. І цей брахман, ашуддга падена — ашуддга буквально перекладається як «нечисто», — неправильно вимовляв пади. Пади означає чверті: кожна шлока складається з чотирьох пад. Він вимовляв їх неправильно, але попри те — пулакашру-кампа-сведа. Пулака, ашру, кампа, сведа означає: волосся ставало дибки, з очей текли сльози, він екстатично пітнів. І Махапрабгу бачив усе це.

51:32І тоді Чайтанья Махапрабгу підійшов до нього і сказав: кон артха джані томара ета сукха хайа — який такий смисл, артху, ти знаєш у цій «Бгаґавад-ґіті», що вона викликає в тебе таке щастя, сукха хайа? Інші брахмани — просвічені, так би мовити, досвідчені — висміювали цього брахмана, який стояв і неправильно читав перед Божеством. Але йому, як сказано в «Чайтанья-чарітамріті», було байдуже. Цьому брахманові було байдуже, що про нього думають інші. Це ще одна ознака досвідченого відданого. Тож: кон артха джані томара ета сукха хайа — яку артху ти знаєш, що вона викликає в тебе такі екстатичні почуття?

52:15Перше, що сказав брахман в особистій розмові з Чайтаньєю Махапрабгу: муркха амі — «я дурень». Це найрозумніше, що можна сказати особистості, подібній до Махапрабгу. Ґуру — Ґуру Махарадж, або Ґурудева, — невідмінний від Господа. Тому найкраще, що можна усвідомлювати в присутності ґуру, — муркха амі. І він казав: шуддгашуддга ґіта паді — «я повторюю, іноді правильно, іноді неправильно читаю ці пади, ці чотиривірші, але я роблю це». Чому? Ґуру-аджня мані — «я роблю це, бо так мені сказав мій ґуру. І коли я це роблю, прекрасний, шьямала, смаглявий, сундара Господь, Який дає хіта-упадешу, благі настанови Арджуні, — усе це, ананда-авеша, пронизує мене анандою. Так, виконуючи настанову ґуру, навіть не розуміючи смислу „Ґіти“, я отримую танра дарашана, Його даршан — даршан смаглявого, прекрасного Господа Крішни, Який, тримаючи віжки в руках, дає настанови Арджуні», — так сказав цей брахман.

53:42Тоді, прабгу кахе, Господь Чайтанья Махапрабгу сказав: «Ґіта-патхе томара-і адгікара — насправді ти адгікарі, ти кваліфікований для вивчення „Ґіти“, бо ти зрозумів саму суть „Бгаґавад-ґіти“, ґітара артха-сара». І Махапрабгу обійняв цього брахмана, міцно пригорнув його до Себе. Обидва в екстатичних почуттях обливалися сльозами й здригалися. Брахман склав поклони лотосовим стопам Чайтаньї Махапрабгу і потім щодня, кожен Божий день, не відходив від Ґаура-сундари. Шріла Прабгупада кі джай! Харе Крішна. Дорогі віддані, щиро дякую вам за вашу увагу.